gototopgototop

Сьогодні:


Освіта м.Рівне

МОН України

МОН України
Освіта Рівненщини
МОН України
RMMK

Info-centr

Info-centr

Children-hotline

Innovatyka-2018

Ukraine

mod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_counter
mod_vvisit_counterСьогодні40
mod_vvisit_counterВчора1303
mod_vvisit_counterЗа тиждень1343
mod_vvisit_counterПопередній тиждень14189
mod_vvisit_counterЗа місяць54958
mod_vvisit_counterПопередній місяць49827
mod_vvisit_counterЗагальна2256768

Зараз (20 хвилин назад): 16
Ваш IP: 54.162.253.34
,
Сьогодні: 2018-05-28 00:47

Анонс заходів управління освіти м.Рівне. В даному розділі Ви дізнаєтесь про події, які відбудуться протягом поточного тижня. Слідкуйте за подіями, щоб володіти інформацією з питань галузі освіти м.Рівного.

"Відкрити анонс заходів..."

 


Перша зустріч ветеранів профспілкового руху освітян Рівного

Вперше в Рівному у залі засідань обласних профспілок 19 квітня 2018 року відбулася зустріч з ветеранами профспілкового руху освітніх закладів міста. Захід проведено з ініціативи міської ради профспілок працівників установ освіти та музею освіти Рівного.

Профспілкова організація працівників освіти міста Рівного бере початок з далекого 1945 року. 15 липня 1944 року було створене Рівненське обласне оргбюро спілки працівників початкової і середньої школи. А потім створювались перші районні та міські оргбюро, до складу яких на громадських засадах входили кращі вчителі. Архівні документи діяльності міської профспілки збереглися з 1965 року.

За роки свого існування профспілкова організація працівників освіти неодноразово міняла свою назву. З червня 1995 року офіційна назва – Рівненська міська організація профспілки працівників освіти.

У всі періоди функціонування профспілки у полі її зору завжди були людина праці, захист її законних прав, гарантій та інтересів.

Зміст діяльності профспілкової організації багато в чому залежав від того, хто очолював профспілку, від її лідерів, від їх уміння і бажання вести переговорні процеси щодо забезпечення життєдіяльності закладів освіти, вироблення та направлення на адресу владних структур усіх рівнів вимог, звернень.

Першим лідером профспілкової організації просвітян міста був Гаврило Корнилович Мазур, який на громадських засадах обирався головою профспілки  з 1966 р. по 1971 р. Людині, яка виросла у простій сім’ї на Львівщині, де понад усе шанували працю, українські традиції, історію рідної землі, була близька до душі доля кожної людини.  Тому і зберіг на завжди Гаврило Корнилович у собі повагу до людей праці, любов до дітей і прагнення зробити світ навколо себе кращим, гуртуючи навколо однодумців. Очолював школи № 17, 6, був депутатом міської ради, головою депутатської комісії, обирався членом республіканського комітету профспілки працівників освіти.

Упродовж 5 років, коли Гаврило Корнилович очолював профспілку освітян, спілчани жили повнокровним життям, основну увагу зосереджуючи на соціальне забезпечення педагогів та їх оздоровлення.

У червня 1970 року пленум міськкому профспілки працівників освіти прийняв рішення про вибори голови міськкому, який би працював на штатній посаді. І саме тоді головою міськкому профспілки обрано Чудовську Ніну Петрівну, яка 17 років своєї трудової діяльності присвятила профспілковій роботі. Саме у цей період іде становлення профспілкової організації освітян міста. Уважна до проблем кожної людини, толерантна, стримана, вона заслужила повагу профспілчан умінням вийти із складних ситуацій, чистосердечним захистом кожного зокрема.

З вересня 1987 по вересень 1990 року профспілковим лідером освітян стала Кірʼях Людмила Миколаївна, яка мала хороший досвід організаційної роботи та була знана у колі педагогів як заступник завідувача відділом освіти та інспектором обласного управління. Через це Людмилі Миколаївні було добре відомо чим живуть освітяни міста і які у них проблеми. Впродовж цих років міська профспілка виконувала найголовніше завдання – захист людини праці, забезпечення умов її діяльності.

Людмилі Миколаївні, яка народилась у сім’ї, коріння якої веде до козацького роду Худоліїв, була притаманна наполегливість у досягненні мети, швидкість вирішення проблем. Саме ці риси і допомогли збудувати перший освітянський кооперативний будинок.

Упродовж наступних 2 років естафету профспілкового лідерства перейняла Шавловська Лариса Львівна, яка всю свою педагогічну діяльність пов’язує із рідною школою № 16. Лариса Львівна згадує ці роки як роки навчання, спілкування з людьми різних професій, долей, характерів, уподобань. Вона намагалася допомогти, вирішити, посприяти, поспівчувати, порадіти. Як було приємно Ларисі Львівні від того, що у людини світилися очі і жевріла надія на краще майбутнє.

У 1992 році збори профспілкового активу прийняли рішення перейти до більш демократичної форми керівництва міською профспілковою організацією і для координації діяльності первинних профорганізацій сформовано раду профспілки працівників установ освіти міста Рівного, до складу якої увійшли всі голови профспілкових комітетів. Тоді ж на засіданні ради обрано головою Засєкіну Зіновію Ярославівну.

За чвертьстолітній період Зіновії Ярославівні  вдалося виробити цілісну систему діяльності профспілки, домінуючим напрямком якої залишається утвердження статусу освітянина і освіти в суспільстві.

Для вирішення нагальних проблем освітян рада профспілки використовувала різні форми та заходи впливу на владні структури: звернення, листи, телеграми, переговори з керівниками міста, зустрічі з депутатами різних рівнів, пікетування. І завжди попереду спілчан була Зіновія Ярославівна. Вона є частим гостем у кабінетах міського голови та його заступників, засіданнях депутатських комісій.

У складний час, коли обмаль житлового будівництва, Зіновії Ярославівні вдалося спільно з владою міста організувати будівництво житлового будинку для працівників освіти і медицини. Спільно з профспілковою організацією міста упродовж майже 10 років започаткована робота з ветеранами освітньої галузі.

Зіновія Ярославівна ще викладає християнську етику, і саме на засадах християнства, милосердя, високої духовності вона і проводить профспілкову роботу. Не випадково має найвищу профспілкову нагороду «Заслужений працівник профспілки».

Кращі традиції міської профспілки працівників освітніх установ розвивали і продовжують у школах, позашкілля та дошкільних закладах Рівного лідери трудових колективів, які в різні періоди очолювали профспілкові організації. Про декотрих з них варто сказати більше.

Хоменюк (Пантюх) Галина Василівна, вчитель, голова профспілкового комітету ЗОШ № 1 з 1978 по 1997 рік, навчалася у цій школі з 1 класу і всю свою трудову діяльність присвятила рідній школі. За період профспілкового лідерства організовували свята для працівників школи. Вітали з ювілейними датами, одруженням, народженням дитини, організовували проводи на пенсію. Підтримували тісний зв’язок із пенсіонерами.

Організовували лікувальний масаж для працівників школи, оздоровчі поїздки в ліс на природу, санаторно-курортне лікування. Побували на екскурсії в Києві, Каунасі, Вінниця-Умані, Кишиневі. І зараз підтримує тісний зв’язок школою.

Наталія Михайлівна Сташенюк більше 20 років (з 1993 по 2014 рік) очолювала профспілковий комітет ЗОШ № 4, поєднуючи цю громадську роботу з активною участю у методичній роботі вчителів-філологів. Спокійний врівноважений характер дозволив Наталії Михайлівні стати справжнім лідером у своєму колективі. Вона організовувала свята для своїх колег, займалась оздоровленням, захищала інтереси педпрацівників. Через те і поважають її колеги, учні та батьки.

У ЗОШ № 11 головою профкому з 1993 по 1999 рік була Козік Раїса Олександрівна. Це були часи, сповнені незвичними і досить тяжкими подіями і змінами. Вперше впроваджувались колективні договори у закладах освіти. Вперше з’явилось таке поняття як карантин. А значить треба було з’ясувати оплату робочого часу під час карантину. Вперше по кілька місяців не виплачувалась зарплата. І саме тоді виділили кілька соток землі а зоопарком під городи вчителям. Тож Раїса Олександрівна як голова профкому, взувши гумові чоботи взяла до рук дерев’яного метра і ділила ті клаптики городу. Вперше вчителі всієї України вийшли на вулицю висловити своє невдоволення, збирали підписи на захист своїх прав. І попереду була профспілка. Скільки було зроблено хорошого, щоб згуртувати колектив, не дати впасти людям у відчай.

Бути профспілковим лідером на громадських засадах не проста справа. Скільки людей – стільки і проблем. А якщо у колективі сотня працівників, то і проблем  збільшується. Але це не було ніколи перешкодою для Пальонко Раїси Григорівни, яка впродовж більше 15 років очолювала профспілковий комітет однієї з найбільших шкіл області НВК № 12. Уміло поєднуючи викладання математики, вчитель-методист Раїса Григорівна сповна відповідала лідерським якостям. Їй було притаманне гостре відчуття справедливості, чесність і вимогливість, як до інших так і до себе. Через те і заслужила вона повагу спілчан.

Куленіч Марія Іванівна, вчитель математики ЗОШ № 13, є членом профспілки працівників освіти з 1962 року, бере активну участь у всіх громадських заходах та зборах, а її  профспілковий стаж становить 55 років.

Особистим прикладом вона утверджує повагу до принципів загальнолюдської моралі, гуманізму, доброти, милосердя. Це Людина, що не може бути байдужою як до подій у школі, у місті, в Україні так і  до суспільних проблем. Вона завжди поряд чи в горі, чи в радості.

Кавера Тетяна Іванівна з 1978 року працює в СпШ № 15 досьогодні. У 1982 році Тетяна Іванівна стала членом профкому, а з 1988 року обрана  головою профспілки працівників освіти Сп.Ш № 15. За час роботи на посаді голови профспілки організувала багато екскурсійних пізнавальних поїздок для працівників  школи, а саме:  екскурсії  до таких міст, як: Санкт- Петербург, м. Москва, Мінськ, Брест, Вінниця, Умань, Львів,  а також до  Прикарпаття, Закарпаття. Під керівництвом Тетяни Іванівни  було проведено безліч вечорів  відпочинку. Працівники мали змогу відпочити в санаторіях, отримавши   путівки від профкому. Найважливішим є те,  що вона завжди була готова прийти на допомогу кожному у скрутний час.

Завжди усміхнена, життєрадісна, відкрита до спілкування, Тетяна Іванівна є гарним прикладом того, що одна людина може багато зробити для життя колективу та змінити на краще життя людей.

Доля дітей в руках педагога, в його золотому серці, він має бути джерелом радісного пізнавального і морального зростання своїх вихованців. Жодна інша професія не ставить таких вимог до людини. Саме цим вимогам відповідає Вєтрова Віра Василівна, талановитий педагог і мудрий профспілковий керманич НВК № 17, яка 37 років пропрацювала вчителем математики і 12 років на посаді голови профспілкового комітету.  Принципова і людяна, вимоглива і душевна – такою є улюблена вчителька математики не одного покоління випускників закладу. А ще вона – неповторна особистість, носій загальнолюдських цінностей, глибоких і різноманітних знань, високої культури, взірець педагогічної діяльності.

Шульжук Ганна Борисівна за фахом вчитель математики, але у душі зовсім не сухий технар, а чуйна доброзичлива людина, надійний друг і порадник. Саме тому її поважали і поважають у педагогічному колективі ЗОШ № 18 і впродовж 25 років її обирали головою профкому. Ганну Борисівну називали душею колективу, генератором ідей, вона завжди була чудовим організатором гарних справ, займалася питаннями соціального захисту спілчан, їх оздоровлення, була готова взяти на себе відповідальність у будь-якій серйозній справі.  Їй належить ініціатива створення у школі осередку милосердя та взаємодопомоги, який існує до сьогодні. Вона і досі щедро передає свої знання та досвід, дає мудрі поради, які ґрунтуються на гуманних засадах доброти, любові,  людяності.

Упродовж 1996-1999 років Возняк Віра Адамівна обиралась головою профспілкового комітету НВК № 19 і займалась пріоритетними напрямками: заходами із захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів педагогів на основі соціального партнерства  адміністрацією закладу. У скрутний період, коли своєчасно не виплачувалась зарплата Віра Адамівна тримала у полі зору питання ліквідації заборгованості із заробітної плати, вживала дієві заходи. Соціальну підтримку мали профспілчани через розподіл городів, організації оздоровлення, вшанування ювілярів. Особливо запам’яталися профспілчанам українські вечорниці, зініційовані Вірою Адамівною. Життя постійно висувало нові завдання та профспілчанам було все по силі.

Троцюк Ганна Олександрівна очолювала профспілкову організацію ПДМ до 1991 року, докладаючи багато часу, здоровʼя, зусиль до організації змістової, дієвої, продуктивної роботи профспілки в Палаці.

За ці роки різні були моменти у житті профспілкового діяча: злети і поразки, розчарування і безмежна вдячність колег, боротьба, протистояння і загальний успіх. У кожній із цих ситуацій Ганна Олександрівна залишалась людиною з власним баченням у вирішенні питань, здатною на сміливий вчинок, готовою взяти на себе відповідальність очолити колектив у спільній справі на користь Палацу та його працівників.

Щербакова Лариса Павлівна, заступник директора з навчально-виховної роботи Рівненського міського Палацу дітей та молоді, 24 роки очолює профспілкову організацію ПДМ. Вона пам`ятає про кожного члена Профспілки, не забуває ні в радості, ні в горі. Лариса Павлівна – людина з власним баченням вирішення проблем, здатна на сміливий вчинок, готова взяти на себе відповідальність у боротьбі за спільну справу на користь Палацу та позашкілля вцілому.

Рік тому Лариса Павлівна разом із колективом боролася за місце позашкілля в системі освіти в зв’язку з обговоренням нового Закону України «Про освіту».

Бути здібним керівником, який працює на самоконтролі і повній  відповідальності  та водночас бути відкритим до кожного  та  готовим допомогти тут і зараз, вдається не кожному. Лариса Павлівна навчилася поєднувати ці речі.

Саме тому вона користується повагою  серед колег, учнів ПДМ та позашкілля регіону, має високі нагороди, в тому числі Почесну грамоту Кабінету Міністрів України.

Список лідерів профспілчан закладів освіти міста можна було б продовжувати, бо вони всі заслуговують на найкращі слова подяки, адже на громадських засадах, вболіваючи за своїх колег, вони захищали їх інтереси та права.


Олеся Пасічник, заслужений працівник освіти України, директор народного музею освіти м. Рівного