От і сьогодні, уже в 21 столітті, народна традиція не зникає, а набирає обертів, популярності, стає актуальною й підсилюється сучасними формами одягу, новими візерунками, взятими людьми все з тої живої Землі-матінки, з рідної природи. Народу дуже близькі і дорогі давні традиції, милі серцю вишиті рушники, доріжки, серветки, подушечки, наволочки, килими, скатертини, штори, якими часто прикрашають оселі. То ж кожна хата відрізняється своєю самобутністю, власним баченням краси й затишку.
І коли все це вишите власними руками з любов’ю і добром, то в домі панує затишок, любов, хороша і благодатна аура. Та й сорочка-вишиванка сьогодні стала модною, її вдягають на свято і в будень, від малих дітей до людей поважного віку.
День вишиванки відзначається з 2008 року. Щорічно до цієї акції долучається дедалі більше людей і разом з ними ми – вихованці ЗДО №41. Що дошкільники знають про вишиванку – один із найгарніших символів України, який, разом із піснею, можна назвати «душею» нашого народу? Вишиванка, будь-то бабусин рушник чи сучасна сорочка, є чи не в кожному домі. І пояснити дітям, чому українці так дбайливо ставляться до цього виду народної творчості, передають його з покоління в покоління, цінують його красу, найліпше залучаючи їх до свята.
Вишиванка – це мова предків, що лунає для нас крізь століття. Це мелодія ниток, що розповідає історію нашого народу.
