gototopgototop

Сьогодні:


Освіта м.Рівне

МОН України

МОН України
DSIAO

Освіта Рівненщини
МОН України
Info-centr

РІРЦ

Info-centr

Педпреса

Освітній портал Педпреса


mod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_counter
mod_vvisit_counterСьогодні59
mod_vvisit_counterВчора516
mod_vvisit_counterЗа тиждень3954
mod_vvisit_counterПопередній тиждень5478
mod_vvisit_counterЗа місяць1224
mod_vvisit_counterПопередній місяць29082
mod_vvisit_counterЗагальна4375527

Зараз (20 хвилин назад): 7
Ваш IP: 44.192.94.86
,
Сьогодні: 2022-07-03 02:44

Анонс заходів управління освіти м.Рівне. В даному розділі Ви дізнаєтесь про події, які відбудуться протягом поточного тижня. Слідкуйте за подіями, щоб володіти інформацією з питань галузі освіти м.Рівного.

"Відкрити анонс заходів..."

 


МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ семінару-практикуму з теми «Формування комунікативної взаємодії в учнів різновікових категорій»

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

семінару-практикуму з теми «Формування комунікативної взаємодії в учнів різновікових категорій»

Грудень 2013

Інтерактивна граігрова діяльність учасників тренінгу, яка структурована у відповідності з метою і завданнями гри, передбачає можливість та необхідність міжособистісної взаємодії.

Основна відмінність інтерактивних ігор від традиційних методів навчання полягає в тому, що вони не тільки спрямовані на інтелект учасника, але й «зачіпають особистість в цілому – її думки, почуття, знання, інтереси і стремління до гри» К. Фопель.

Позитивні сторони ігрових методів:

- активна позиція учасників;

- безпосередній досвід, який отримують учасники, мають особистісний характер та легко актуалізуються в різних видах діяльності;

- результати ігор не можна передбачити завчасно, їх виконання супроводжується постійним інтересом та цікавістю;

- зростає мотивація, ступінь емоційної включеності в події, які відбуваються в групі;

- ігрові методи застосовуються в групі від 4-5 до 20-30 учасників.

Організаційні моменти гри.

1. Обов'язкова мотивація учасників на гру, максимальне підкреслення переваг активності, але жодному разі не виступати в жорсткій ролі дорослого організатора. Всіляко підтримувати тих, хто вийшов, взяв участь в грі. Стимулювати співпереживання та підтримку всіх учасників тим учасникам, хто перебуває в центрі уваги в процесі гри. Постійно відзначати найбільш сильні сторони учасників.

2. Детально роз'яснювати мету кожного завдання, внутрішній психологічний механізм дій, запропонованих учасникам, наводити в якості прикладів реальні життєві ситуації.

3. Обов'язково контролювати емоційний стан групи. Для цього важливо оволодіти прийомами створення емоційного настрою в групі, стежити за динамікою подій, що відбуваються, щоб не допускати затягування ігрового процесу. Підтримувати, у разі потреби, рівень особистої конкуренції і ситуацію змагання команд.

4. Організовувати після кожної вправи спільний аналіз та обговорення побаченого разом з усіма учасниками гри. Необхідно намагатись вивести підсумок в алгоритм оптимальної поведінки в подібних ситуаціях у реальному житті.

5. При можливості, здійснювати корекційну роботу в групі: працювати над зниженням тривожності, зняттям м'язової напруги, подоланням сором'язливості, вмінням бути в центрі уваги і т.д.

6. Працюючи із замкнутими дітьми, варто пам'ятати про причини сором'язливості:

  • негативний досвід у спілкуванні з людьми в певних ситуаціях, заснованого на власних прямих контактах, або на спостереженні за тим, як « інші погоріли»;
  • відсутність ефективних навичок спілкування;
  • передчуття неадекватності власної поведінки і, як наслідок, постійна тривога з приводу своїх дій;
  • звичка до самоприниження через свою «неадекватність» (я сором'язливий, я жалюгідний, я нездатний, я без мами не можу).

7. Більше давати можливості учасникам виступати в іншій рольової позиції з метою розкриття якихось інших сторін свого «Я». Ігрова ситуація дає для цього додаткові можливості, оскільки в грі підліток відчуває себе більш захищеним.

Вимоги до проведення  соціальним педагогом

психологічних ігор з учнями.

  • Дорослий повинен чітко продумати цілі і хід гри.
  • Спілкування з дітьми має базуватися на повазі всіх учасників один до одного, чуйності до думок і почуттів інших, душевної теплоти .
  • Дорослий повинен засвідчувати дітям власну зацікавленість їхніми відповідями, стимулювати учасників відверто і детально розповідати про власні переживання й проблеми .
  • Дорослий повинен виявляти тактовність по відношенню до дітей і вміти допомагати їм .
  • Після закінчення гри соціальний педагог має заохочувати дітей до висловлювання та обговорення власних вражень та емоційних переживань від проведеної гри через відкриті запитання.

Якої мети можна досягти при проведенні

психологічних ігор?

  • Допомогти дітям відчути свою єдність з іншими.
  • Допомогти дітям підвищити власну самооцінку.
  • Допомогти дітям поважати себе та інших.
  • Допомогти дітям навчитися аналізувати життєві ситуації.
  • Допомогти дітям навчитися приймати індивідуальні та групові рішення.
  • Навчити дітей співпереживати та співчувати іншим.
  • Розвивати в дітях відкритість до інших.
  • Навчити дітей долати власні страхи та комплекси.
  • Розвивати у дітей почуття гумору тощо.

Іноді завдання можуть здатися занадто складними. Однак, якщо ми хочемо виховати дітей толерантними, люблячими, відкритими, впевненими в собі, ми повинні вказати для них такий шлях, пройшовши який, вони навчаться жити в гармонії з собою та іншими.

Рольова гра як метод соціальної роботи

Рольова гра - це активна форма експериментального поведінки, що володіє соціалізуючим ефектом, який залежить від світоглядних позицій того, хто грає. ( С. А. Шмаков , 1994).

В основі рольової гри зазвичай лежить міжособистісна, конфліктна ситуація. Учасники гри приймають на себе ролі і в процесі діалогового спілкування намагаються вирішити конфлікт. Хоча дії гравців не регламентуються і формально вільні від правил, сюжет гри може містити загальні вказівки ​​про форму реалізації або представлення рішень, а сама гра завжди містить так звані «приховані» правила. Такими правилами можуть бути вказівки основних рольових характеристик, посадового становища по ролі, цілі і реальні рольові прототипи або їх загальноприйняті трактування, етичні та службові правила поведінки. Все це покладає на учасників вимоги, від виконання яких багато в чому залежить кінцевий результат їхньої участі в грі. Одночасно, за відсутності формальних правил, ці характеристики частково виконують направляючу функцію  визначаючи можливі варіанти дій гравця.

Основне, істотне значення у рольовій грі мають дії учасників. Підсумковий рефлексивний розбір їх дій може нести головний дидактичний або психологічний вплив, виступаючи в цьому випадку, як складова частина ігрової структури. Така форма реалізації рольових ігор широко використовується при проведенні психологічного та соціально-психологічного тренінгу і може бути також психотерапевтичним засобом.

Характерні ознаки рольових ігор:

1. Наявність моделі соціально-економічної ситуації.

2. Наявність індивідуальних ролей.

3. Розбіжність рольових цілей учасників гри,  які виконують різні ролі.

4. Взаємодія ролей.

5. Наявність загальної (або однаковою) мети у всього ігрового колективу.

6. Багатоальтернативність рішень .

7. Наявність системи групового або індивідуального оцінювання діяльності учасників гри (зазвичай носить якісний характер).

8. Наявність керованої емоційної напруги.

Методичні рекомендації підготовлено керівником М/О соціальних педагогів Мокляк Валентиною Іванівною.

СКАРБНИЧКА СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА

від семінару-практикуму з теми «Формування комунікативної взаємодії в учнів різновікових категорій»

грудень, 2013 р.

МЕТОДИКА ЗАДАВАННЯ ЗАПИТАНЬ

Після закінчення будь-якої інтерактивної гри, вправи необхідно заохочувати дітей до висловлювання та обговорення власних вражень, емоційних переживань від проведеної гри через правильно поставлені запитання.

Запитання до всіх. Його основні характеристики:

  • задайте запитання;
  • зачекайте, доки учасники добровільно не дадуть на нього відповіді.

Це запитання направлене на всіх. Цей метод стимулює процес мислення, оскільки слухачі не впевнені, хто з них має дати відповідь на запитання. Думає вся група.

Пряме запитання. Його основні характеристики:

  • назвіть прізвище учасника, який повинен відповісти на запитання;
  • зробіть паузу (порахуйте до двох);
  • задайте питання.

Цей метод дозволяє «дисциплінувати» як «балакунів», так і «сплячих», може також використовуватися по відношенню до найбільш сором’язливих учасників. Називаючи спочатку ім'я, тренер впевнюється у тому, що учасник зверне увагу на запитання і, таким чином, уникне можливого конфузу.

Комбіноване запитання. Щоб успішно привернути увагу учасників та уникнути при цьому довгої паузи, очікуючи, доки хтось із них добровільно дасть відповідь, іноді використовується комбінований метод. Запитання спочатку задається всім учасникам, а потім з них обирається той, хто буде відповідати. Його основні характеристики:

  • задайте запитання;
  • зробіть паузу (порахуйте до трьох);
  • назвіть ім'я того, хто дасть відповідь.

Релейне запитання. Дуже часто учасники самі задають запитання тренеру. Необхідно пам’ятати при цьому, що набагато краще, якщо учасники самостійно знайдуть відповіді, ніж, якщо це за них зробить тренер. Щоб дати учасникам можливість самостійно знайти інформацію, яка вже була надана їм раніше, використовується релейна форма запитання. Методика:

  • учасник задає запитання;
  • тренер повторює запитання, звертаючись за відповіддю до групи.

Риторичне запитання. Не потребує відповіді. З нього в достатній мірі зрозуміло, що задане запитання саме дасть на себе відповідь або, якщо відповідь на нього так очевидна, що ретельної відповіді не потребує.

Що можна та чого не можна робити, задаючи запитання.

Можна

Не можна

  • Розділяти запитання рівномірно між учасниками.
  • Задавати пряме запитання неуважному учасникові, «тихоням».
  • Спочатку використовувати простіші запитання.
  • Заново сформулювати запитання, якщо воно не зрозуміле. Боріться з бажанням дати відповідь на поставлене запитання самостійно.
  • Задавати запитання по колу.
  • Задавати довгі та складні запитання.
  • Задавати запитання, які підказують відповідь. Частіше за все такі запитання починаються словами «чи правда, що…»).
  • Дуже часто використовувати запитання, які потребують відповіді «так» або «ні». Вони обмежують діапазон відповіді, шанс дати вірну відповідь зводиться до 50 %. Ці запитання можна ефективно застосовувати, щоб розбудити «сплячих» учасників.
  • Задавати двоякі запитання, тобто запитання, які можуть бути розтлумачені по-різному. Вони викликають непорозуміння та сварки.

Про що слід пам’ятати, задаючи запитання?

Тільки тип запитання обрано, слід прийняти ще три рішення, перш ніж задавати питання.

  • Буде запитання відкрите чи закрите?
  • Запитання буде задано всій групі чи окремому слухачеві?
  • Які слова будуть використані в формулюванні запитання?.

Чітке, коротке запитання, яке стосується однієї проблеми, змушує учасників сфокусувати свою увагу на виробленні швидкої, вірної відповіді.

Якщо ви бажаєте…

То можете використати…

Щоб уся група думала над проблемою…
Почати дискусію в групі…
Надати можливість відповісти всім бажаючим учасникам…

Запитання усім, до всієї групи.

Залучити більше учасників до дискусії…
Використовувати ресурси, які має група…

Релейне запитання
Приклад: «Ви підняли цікаву тему, що про це думають всі інші?»

Перейти до роз’яснення нової конкретної концепції…
Примусити групу дивитися на інший бік проблеми…
Стимулювати творчий підхід…

Гіпотетичне запитання
Наприклад: «А якщо ситуація зміниться, і Вас поставлять керівником проекту?»

Матеріали «скарбнички» підготовлено керівником М/О соціальних педагогів Мокляк Валентиною Іванівною.